Богдан
Хмельницький – уособлення ідеї нової, козацької України
(Заняття-практикум.
Воно забезпечує проведення практичних робіт з використанням різних
джерел інформації. На практикумі вдосконалюються спеціальні і загальнонавчальні
уміння і навички, здійснюється застосування знань в нових ситуаціях).
МЕТА: - сформувати знання про Б.Хмельницького як
державного діяча; - розвивати
вміння самостійно набувати знання, працювати з історичними джерелами:
аналізувати, порівнювати, давати оцінку, робити висновки;
- виховувати
інтерес до історичного минулого, почуття гордості за свій народ; здійснювати виховання
політичної свідомості.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Чи дивилися ви хоч раз телепередачу «Перший
мільйон»? Я хочу розповісти вам випадок в цій грі, якось одна учасниця мала
змогу виграти 25 000 гривень, але їй завадили… 5 гривень, точніше незнання
такої важливої сторінки в історії України, як життя та діяльність Б.
Хмельницького. Діяльності саме цієї видатної людини і присвячена тема
сьогоднішнього заняття. А до «Першого мільйону» та 5 гривень ми повернемося
наприкінці.
Усім відоме
висловлювання: «Історію творять не видатні полководці, а прості люди».
Звичайно, роль людини на терезах історії – дуже вирішальна. Та за кожною
видатною особистістю стоїть ціла когорта людей, які саме й творили історію.
Їхні імена навічно вписано на скрижалі буття українського народу. Сьогодні ми
спробуємо зробити екскурс у минуле, пройти історичними шляхами та літературними
стежками. Спробуємо осягнути велич людини, яка зіграла неабияку роль в історії
українського народу.
«Історичне доміно» (встановити відповідності між подіями та
історичними персоналіями).
1.
Урочище Солониця.
2.
Селище П'ятка на Житомирщині.
3.
Куруківська угода.
4. Знищення «золотої роти».
5.
Фортеця Кодак.
6.
Ординація Війська Запорозького.
7. Битва
під Цецорою.
а)
Северин Наливайко.
б)
Криштоф Косинський.
в)
Михайло Дорошенко.
г) Марко
Жмайло.
д) Тарас Трясило.
е) Гійом
де Боплан.
є) Іван
Сулима.
ж) Яків
Острянин.
з) Павло
Бут.
• Яка
подія є зайвою? Чому? (Битва під Цецорою.)
• Отже,
який період в історії України ми пригадали? (Козацькі повстання 20-30-х років
ХVII cт.)
• Чим
закінчилися всі ці повстання? (Поразкою)
• А які
причини цих повстань?
Причини козацьких повстань (для
самоперевірки).
1.
Обіцянки короля, дані після Хотинської війни, не виконано.
2.
Масове покозачення.
3.
Заборона урядом морських походів козаків.
4.
Національний гніт.
5.
Релігійний гніт.
6.
Закріпачення селян.
Отже, узагальнимо словами одного з поляків, ім`я якого
історія замовчує: «Славне Польське королівство є небом шляхти, пеклом для
селян». Дискусійне запитання: «Чому період 1638-1648 pp. поляки називали
«десятиліттям золотого спокою»? (Не було повстань.)
У лютому 1648 р. «золотий спокій» поляків порушила
Національно-визвольна війна під керівництвом славетного гетьмана Богдана
Хмельницького. Отже, тема нашого заняття «Богдан Хмельницький – уособлення ідеї
нової, козацької України» та відображення подій
цього періоду в українських народних піснях (звучить пісня про Богдана
Хмельницького).
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен...
(Ліна Костенко «Маруся Чурай»)
Кожна війна має свого лідера. Лідером цієї війни був
Богдан Хмельницький. Саме з Богданом Хмельницьким пов'язане становлення
Української держави, формування української нації.
1 група досліджувала яку характеристику
Б.Хмельницькому дав О.Кромвель
Учні: Відомий політичний діяч і полководець Англії,
сучасник Хмельницького Олівер Кромвель у своєму листі так його характеризує:
«Богдан Хмельницький Божою милістю генералісимус греко-східної церкви, вождь
усіх козаків запорозьких, пострах і викорінювач польського дворянства,
покоритель фортець, винищувач римського священства, гонитель язичників і
антихриста..» У цій, можна сказати, історичній характеристиці гетьмана
розкривається краса героїзму і величі подвигу славного сина України,
легендарного воїна і патріота. Ніхто так, як він, не зумів відчути душу народу,
його найпотаємніші прагнення і думи. І народ увіковічив його образ у невмирущих
думах і піснях. Адже саме на народні маси, козацькі низи спирався Хмельницький
у здійсненні своєї мети - визволенні українського народу від поневолення,
утвердженні Української держави. Він говорив послам королів і царів, що народ,
ним очолюваний, «є народ волелюбний і завжди готовий померти до єдиного за свою
волю». Таким був і сам Хмельницький, готовий померти за свій народ.
2
група досліджувала: Тлумачення значення імені Богдан
(випереджальне завдання).
Ім'я запозичене зі старослов'янської мови, де
з'явилося як калька грецького імені; Богдан - даний Богом. Богдан часто буває
довгоочікуваною, пізньою і єдиною дитиною. Батьки, хочуть вони того чи ні,
часто дають це ім'я тим дітям, чия поява на світ була пов`язана з тривогами і
страхом. Це ім `я наділяє свого господаря дивовижною наполегливістю,
впевненістю і врівноваженістю, а також достатнім розумом, у деяких випадках
навіть хитрістю.
Дорослий Богдан – це спокійний чоловік, який знає собі
ціну. У нього помітним є прагнення гарно й ґрунтовно влаштуватися в житті. Може
часом досягти високої майстерності в професії, не потребуючи натхнення та
імпровізації. У поводженні з людьми – трохи замкнутий і сухуватий.
Чи притамнні ці ознаки нашому героєві? Відповідь на це
запитання знайдемо в ході заняття. Спробуємо розтлумачити кожну літеру імені
славетного гетьмана.
Б – бойовий, безстрашний;
О – організатор;
Г – герой;
Д – дисциплінований;
А – амбіційний;
Н – надійний, ненависний до ворогів.
Розповідь народних легенд про Богдана
Хмельницького (випереджувальне завдання).
3
група: Походження прізвища та імені Богдана Хмельницького
Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив
ніхто. А на горі, де зараз церква, жили собі дід з бабою. Біля них ріс
густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися.
Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий
голос. Почав пробирати руками хміль і пішов туди, і пішов туди, звідки чувся
голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед
ним, а в голові в неї сяяло сонце. Дід перехрестився, узяв дитину і поніс до
хати, а сонце теж пішло за ним. Тільки дід увійшов у хату, як побачив, що стіни
розтупилися, і на місці старої хати виросли палати, і в усіх палатах ясно-ясно
стало. Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким. Це тому, що вони
думали, що сам Бог їм послав цю дитину, а Хмельницький – тому що знайшли
хлопчика в хмелю.
Ріс Богдан не по днях, а по годинах… Скоро виріс, і до
нього з усіх усюдин зходилися козаки, а він що скаже, то так ті козаки і
слухають його. Богдан зі своїми козаками побудував церкву неподалік від своїх
палат, а під церквою викопав льохи, якими водив своїх коней до Тясмина
напувати. А як нападали на нього вороги, то він ішов з козаками у ті льохи, а
потім зненацька виходив звідти й перемагав ворогів. Сильною людиною був Боглан
Хмельницький.
Про
Богдана Хмельницького
У селі Суботові люди розповідають, що там колись жили
одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло
ґанку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнене в
ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ґанок.
Дід і каже:
-
Візьмемо собі цю дитину.
А баба собі:
-
Візьмемо, це нам її Бог дав.
Пораділи дід і баба і забрали дитину
в хату.
- Як
же ми його назвемо? - питається дід.
А баба й каже:
- Він
нам Богом даний, то й назвімо його Богдоном, а що знайшли його під хмелем, то
хай ще зветься і Хмелем або Хмельниченком. Так і виріс у них Богдан
Хмельницький і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.
Читання уривка з пісні «Чи не той то хміль...?»
(пісня про Богдана Хмельницького).
Чи не той то хміль, що коло тичин
в'ється?
Ой, той то Хмельницький, що з ляхами
б'ється.
Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому
Броду,
Гей, не один лях лежить головою в
воду...
... Утікали ляхи - погубили шуби...
Гей, не один лях лежить, вищиривши
зуби!
Становили собі ляхи дубовії хати, -
Ой прийдеться вже ляшенькам з Польщу
утікати.
Гей, там поле, а на полі цвіти, -
Не по однім ляху заплакали діти...
Бесіда
за уривком народної пісні «Чи не той то хміль…?».
• Який
жанр твору? (Історична пісня.)
• Які
особливості історичних пісень ? (У них розповідається про визначні події
минулого та відомих історичних осіб.)
• Яким
у цій пісні постає гетьман Богдан Хмельницький ? (Мужнім, сильним, вправним
полководцем.)
• Які
події з життя гетьмана покладено в основу пісні ? (Битва під Жовтими Водами,
квітень 1648 р.)
• Які
результати цієї битви? (Прокоментуйте відповідь словами з пісні.)
• Як ви
сприймаєте образ хмелю? Що символізує ця рослина?
• Які
художні засоби використано в пісні? (Перифраз – «дубовії хати»; паралелізм –
«Чи не той то хміль, що коло тичин в`ється?...Ой той то Хмельницький, що з
ляхами б`ється»; діалог.)
•
Поясніть вислів «… не по однім ляху заплакали діти…».
• Яка
ідея твору? (Уславлення Богдана Хмельницького як ватажка народу, талановитого
полководця, мудрого державного діяча.)
(розповідь
учителя з демонструванням уривків з фільму).
• Ляхи
плюндрували нашу землю, спалювали міста і села, не зупинялись ні перед козаком,
ні перед селянином. Кожна війна має свій певний привід…(уривок з
документального фільму «Обличчя купюри. Богдан Хмельницький»(2008), режисер
Віталій Загоруйко).
• …Не
можна принижувати людину, зазіхати на її життя, життя її рідних і майно. Та цю
очевидну істину не розумів чигиринський підстароста Чаплинський, коли напав на
маєток козацького сотника Хмельницького в селі Суботові.
•
Богдан отримав прекрасну освіту. Припускають, що навчався спочатку
вдома, а згодом – у школі при одному з київських монастирів. Тут усе зрозуміло:
його батько- українець, православний, куди б ще віддати сина! А потім починається
дивина – Хмельницький - молодший вступає до Львівської єзуїтської колегії.
За спогадами сучасників, саме в єзуїтів майбутній
гетьман навчився приховувати свої думки, емоції, впливати на людей. Про нього
говорили: «Його незворушне обличчя немов рівний лід, що ледве маскує бездонну
трясовину». Сам Хмельницький говорив так: «Якщо моя сорока знатиме те, що я
робитиму завтра, то я її спалю».
Після завершення навчання старший Хмельницький
прилаштовує сина до Чигиринської сотні реєстрового козацтва. Там Богдан
навчається усього, що знадобиться чоловікові в дорослому житті. Вочевидь, не
без успіху, бо через два роки молодий козак йде на свою першу війну.
На початку XVII ст. у центрально-східній Європі
схрестили шаблі та ятаган Польща і Туреччина. Битва під Цецорою у вересні 1620
р. склалася невдало як для поляків, так і для сімейства Хмельницьких. Батько
Михайло наклав головою, а син Богдан потрапив до турецького полону. Через два
роки його викупили з неволі вірні козаки, побратими Михайла Хмельницького. У
неволі він вивчив турецьку мову, яка потім знадобилась йому під час переговорів
з татарами і турками.
У Хмельницьких був хутір Суботів. Батько Михайло
заснував його, коли служив на посаді Чигиринського підстарости. Хмельницький –
старший був добрим господарем, тож хутір швидко став заможним. Згодом там
хазяйнував син Богдан. На маєток кинув оком новий підстароста Данієль
Чаплинський. Спочатку просився стати сусідом, збудувати тут свій маєточок.
Богдан відмовив. На нього почали тиснути. Серед інших – і місцевий начальник,
староста Олександр Конецпольський. Богдан скаржиться королеві та отримує
приблизно таку відповідь: «Маєш шаблю – розв`язуй свої проблеми сам!». Тиснуть
дедалі сильніше. Пропонують обміняти на інші володіння. А що могутньому магнату
Конецпольському якийсь сотник, та ще й схизматик?
Хмельницького цькують. Адже до всього він ще й має
репутацію бунтівника. Чаплинський у шинку нахваляється вбити впертого сотника.
А згодом, коли не було хазяїна шляхтич налетів на хутір, пограбував садибу,
викрав дружину Хмельницького і жорстоко побив його сина.
Особиста трагедія – смерть сина, викрадення дружини,
спалення хутора – усе це злилося із загальнонародним лихом. Богдан на собі, на
своїй сім`ї відчув те горе, приниження, ту кривду, несправедливість, що їх
зазнає український народ на рідній землі. Це й привело Хмельницького на Січ, де
він почав збирати людей, щоб розпочати Національно-визвольну війну проти
польської шляхти.
Гетьман мав вірних друзів, які
протягом усієї війни були поруч з ним.
Образ легендарного гетьмана відображено у літературі
та кіномистецтві. Павло Загребельний переосмислив унікальну особистість, його
динамічний, яскраво виражений індивідуальний характер.
Він вималював глибокий психологічний портрет героя, зі
складним внутрішнім світом, недоступним усім, окрім читача: «Тільки дурні
тішаться думкою, ніби знають усе про людей. Людина – незбагненна». Крізь призму
драматичних подій війни проступає силует Богдана. У своєрідному монолозі –
сповіді (сумніви, вагання, розкаяння та надії...) герой переосмислює все, чим
жив, оглядає свій суперечливий життєвий шлях до і після смерті «у славі».
Павло Загребельний змоделював Богдана з історичних
відомостей, народних переказів, дум, легенд, пісень - усього, що максимально
наближує його до реального життя. Він вважав роман «Я, Богдан» своїм справжнім
досягненням. Мабуть, Богдан би з ним погодився... «Хто сказав, ніби Вавилонська
вежа завалилася? Люди й далі будують її не зупиняючись, тільки зветься вона
пам'яттю. Будують мільйони безіменних, щоб одиниці стали пам'яттю».
Окрім П. Загребельного до образу гетьмана зверталися
сучасна письменниця О. Рогова, Іван Ле, О. Корнійчук, які створили про нього
однойменні твори «Богдан Хмельницький».
Француз Проспер Меріме завжди шукав неординарну,
харизматичну особистість для своїх творів. Богдан Хмельницький викликав у нього
захоплення. «Для того, щоб драматичний твір викликав зацікавлення, у ньому слід
змалювати видатну особистість», - стверджував письменник.
Цікавий
факт. Під впливом дослідження
Меріме французький Сенат 1869 р. прийняв рішення про впровадження у школах
Франції курсу історії України.
На великому екрані дуже професійно зіграв роль
славетного гетьмана Богдан Ступка (у польській кінострічці Єжи Гофмана «Вогнем
і мечем» (1999).
Прийом
«Незакінчене речення».
Беззаперечно можна стверджувати, що Богдан
Хмельницький був для України ... (національним героєм, іменем цілої епохи,
втіленням її могутності й безкомпромісності..)
Щомиті на
планеті спалахує і згасає іскорка чийогось життя. Кожній іскорці судилося
горіти по-своєму. Одна, майже не помітна, вона зігріває своїм теплом родину і
друзів, а інша розгоряється таким багаттям, що тепла від неї вистачає для
всього народу. Таким теплом зігріла Україну багатогранна діяльність Богдана
Хмельницького, чия любов до рідної землі проявилася в його прагненні бачити її
вільною, за що він віддав їй свій розум, талант полководця і політика, саме
життя.
Та
найцінніше, що зробив Богдан для України, - це виборов, хоча й не на тривалий
час, її державність, примусив інші країни рахуватися з нею. У грудні 2014 р.
минуло чотириста дев'ятнадцять років від дня смерті великого Хмельницького. Та
скільки б не минуло століть, ми, українці, маємо пам'ятати людину, яка першою
утвердила нашу державу, наблизила її до сьогоднішнього суверенітету:
...ми на Вкраїні таки
український народ,
А не просто юрба, що у звітах
населенням зветься.
В. Богданов «Українці мої»
Саме
це заповідав Богом даний Україні Богдан.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1. Написати твір-мініатюру на тему «Велична
постать славетного Богдана».
2. Підібрати цікавий матеріал про героїчне життя
соратників Богдана Хмельницького; імена яких було названо.
Дослідницько-пошукова
робота за першоджерелом.
Відомості
про життя та діяльність Богдана Хмельницького. Молоді літа
Народився Богдан Хмельницький під Чигирином, у хуторі
Суботів, що над річкою Тясмин, 27 грудня 1595 р. Батька Богдана звали Михайлом.
Він з молодості служив при дворі заможного польського воєводи Даниловича, що
держав великі староства в Україні: Корсунське й Чигиринське. Староства - то
були великі коронні маєтки, за площею такі, як повіт, а то й більші. Король
давав їх у державу великим панам: вони брали для себе з них доходи, а четверту
частину з того давали на військо. Та пани самі в тих староствах не жили, ними не
управляли, часом навіть і не заглядали до них. Правили їхні управителі
(підстарости) та різні службовці. Михайло Хмельницький був службовцем у
старостві Чигиринськім, і за службу дозволив йому староста 1616 р. заснувати
собі хутір на тім місці, де він собі обрав.
Михайло Хмельницький поставив міцний двір, присадив
кілька сімей слуг та підсусідків, розвів господарство, зажив заможно, у
достатках. У нього народився єдиний син, назвали його Богданом-Зіновієм. Гарний
виріс хлопець: чорнявий, сильний, як вогонь швидкий, розумний і дотепний,
сміливий і завзятий. Та й час був таким, і місце таке, що виживали тоді тільки
хоробрі й завзяті. З хутора в поле не вийдеш без рушниці. Люди косять чи орють,
а вартовий стоїть, татар вартує. Та як запале вогонь вартовий, то треба було
тікати - татари сунуть.
Отак і ріс Богдан серед життя бурхливого й
небезпечного. Та Михайло, батько його, не хотів залишити сина без науки.
Підучивши його вдома, батько послав його в Галичину, навчатись в єзуїтській
колегії. Утримували її ченці польські, єзуїти, навчали добре латинської мови,
бо тоді нею велося урядове та судове діловодство. Богдан був старанним,
набирався науки. Майже п'ять років провчився, опанував кілька мов, знайшов
друзів, серед яких був і майбутній київський митрополит, видатний церковний і
культурний діяч Петро Могила. Та все ж тягло його на батьківщину. І тому не
схотів Богдан залишатися в тих дальніх, проте безпечних краях: іти служити до
суду або при дворі великого пана, а повернувся назад до Дніпра. Пішов на Запоріжжя,
на Січ, бо там найкраще можна було оволодіти військовою справою, стати
досвідченим військовослужбовцем, відважним начальником. А в ті далекі часи в
Україні ще ніхто не мав слави та поваги, як досвідчений та дотепний вояка,
охоронець кордонів української держави та спокою людей. Після придушення у 1596
р. повстання Северина Наливайка почалися нові виступи проти існуючої влади.
Їхнім поводирем став Петро Конашевич-Сагайдачний. Він не раз бував у Чигирині.
Знав і поважав Михайла Хмельницького, бачив його освіченого і ставного сина. І,
можливо, тому, коли довелося в 1618 р. Сагайдачному на прохання польського
короля Сигізмунда III йти разом з його сином Владиславом, який прагнув посісти
російський трон, на Москву, то він узяв із собою і Богдана.
Життя
та політична діяльність
Коли Богдан Хмельницький зійшов на історичну арену,
українські землі знемагали під владою Речі Посполитої, яка в 1569 р. об'єднала
Польське королівство і Велике князівство Литовське. Польська шляхта прагнула
привласнити величезні простори української землі та закріпачити її людей. Шлях
до цього вона вбачала у полонізації України, окатоличуванні українців. І тому
католицька церква і особисто Папа Римський іменем Христа благословляли будь-які
божевілля і розправи над непокірними. Злочини шляхти проти українського народу
були страшними. Вона грабувала, насилувала, мучила, знущалася над людьми. Усе
це супроводжувалось ображанням національної гідності та віри.
Таким у ті тяжкі часи було життя в Україні. Народ не
міг терпіти такої наруги. То тут, то там спалахували народні повстання. Вони
переростали в національно-визвольні рухи, на чолі ставали кращі представники
народу. Та з козацтвом народ український пов'язував сподівання на краще
майбутнє.
Богдан Хмельницький став видатним представником українського
козацтва. Тому йдеться про період козацької історії, коли запалала визвольна
війна українського народу проти польської шляхти, то ніколи не обходиться
згадки про славного гетьмана Богдана Хмельницького.
Українське козацтво почало свій часопис з часів, коли
підневільні люди тікали від шляхтичів у пониззя Дніпра, на Запоріжжя, де вони
вважали себе «вольними людьми» - козаками. Утікачі селилися понад Дніпром за
порогами, яких налічувалося дев'ять.
Богдан Хмельницький в юнацькі роки пройшов школу козацтва
в Запорозькій Січі і вийшов на боротьбу за Україну та її народ. Коли хлопець
повернувся в Україну, він пішов служити в кінну сотню свого батька і разом з
ним у 1620 р. брав участь у битві під Цецорою проти турецьких військ. У цій
битві героїчною смертю загинув Михайло Хмельницький, а Богдан потрапив у
турецький полон. У 1622 р. вірні козаки, побратими Михайла Хмельницького
викупили Богдана з неволі. Він повернувся додому і пішов на козацьку службу в
Чигиринський полк.
У цей час його мати Анастасія Федорівна виходить заміж
за королівського службовця Василя Ставицького і виїжджає з ним у Білорусію.
Богдан залишається єдиним господарем хутора і докладає чимало зусиль для його
впорядкування. Невдовзі одружується з Анною Сомко – сестрою свого старого друга,
переяславського козака, майбутнього гетьмана Якима Сомка, починає будувати нову
оселю...
Та господарська діяльність була не по ньому. Воєнний
досвід Богдана, знання про Кримське ханство, Туреччину стали в пригоді
запорізькому козацтву. Хмельницький очолює морські походи, відбиває нашестя
кримчаків. Це підносить його авторитет, допомагає йому завоювати повагу серед
козацтва та обіймати високі посади в козацькому війську. А коли почалася нова
хвиля селянсько-козацьких повстань в Україні, очолюваних у 1630 р. Тарасом
Федоровичем, а в 1637-1638 pp. Павлом Бутом, Яковом Острянином і Дмитром Гунєю,
Богдана Хмельницького призначили писарем, а згодом - чигиринським сотником. У
цих повстаннях він брав активну участь. Як писар Війська Запорозького, Богдан
був серед тих, хто вів переговори з королем Владиславом IV та урядом Речі
Посполитої. А в 1645-1646 рр. на чолі загону козаків разом з Іваном Сірком брав
участь у війні між Францією та Іспанією.
Після повернення в Україну Хмельницький довідався, що
чигиринський підстароста Чаплинський заявив про свої права на хутір Суботів.
Користуючись відсутністю Богдана, він тероризував його сім'ю, грабував рідний
хутір, згубив найменшого сина, наказав бити його канчуками, додому принесли
хлопця напівмертвого. Він сильно захворів і невдовзі помер. А інших -
найстаршого Тимофія і середнього Юрія, дочок Катерину й Стефаниду - залякав
погрозами. Дружина від усього того тяжко захворіла і також незабаром померла.
Богдан Хмельницький звернувся по допомогу до короля,
але той, скутий волею магнатів, нічим йому не допоміг. Особисте горе злилося з
горем усього народу. «Так вони ставляться не тільки до мене, - говорив він
однодумцям, - так ляхи ставляться до всього народу українського, який вважають
бидлом і схизматиками... Чого ми тільки не натерпілися! Вольності наші знищено,
землі відібрано, більшу частину вільних лицарів перетворено в холопів...».
Це був крик душі Богдана Хмельницького, і він
звернувся до народу із закликом: «Єднаймося, браття, повстанемо за віру право
славну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!..».
Гетьманування
Богдана Хмельницького
У грудні 1647 р, Богдан подався на Запоріжжя. Тут 19
квітня 1648 р. козацька рада обрала його гетьманом. Звідси 22 квітня 1648 р.
він звернувся до всіх знедолених із закликом виступити на боротьбу з панами. На
його заклик з усієї України почали сходитися невдоволені та бідні люди. Перед
цим кроком Хмельницький як дипломат заручився підтримкою кримського хана. З
того часу татари були союзниками Богдана Хмельницького протягом усієї
Визвольної війни. Це було розумне рішення з боку Хмельницького, адже татари,
хоча й були зрадливими, та не стали союзниками інших ворогів і не вдарили в
спину.
На початку травня повстанське військо під проводом
Богдана Хмельницького розгромило армії Потоцького та Калиновського під Жовтими
Водами і Корсунем. Це були перші перемоги у Визвольній війні, що свідчили про
талант Богдана Хмельницького як полководця. Настав сприятливий час для народних
виступів за волю України. Було виграно битви під Пилявцями (1648 p.), Зборовом
(1649 p.). Батогом (1652 p.), під Жванцем (1653 p.). Тільки через ханську зраду
зазнав поразки гетьман під Берестечком (1651 p.).
Богдан Хмельницький проявив себе в цих битвах
справжнім новатором і носієм передових ідей у військовому мистецтві. Таким же
новатором він був і в організації козацького війська, і в державній діяльності.
Засновник Української держави, Хмельницький став і першим організатором
адміністративного управління в Україні. Він доклав багато зусиль для зміцнення
зовнішньополітичного становища України. Ніхто ні до нього, ні після нього не
вмів так вдало використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та
іншими країнами.
Богдан Хмельницький прагнув об'єднати Україну з
Росією. Про це свідчать понад 30 його листів до царя Олексія Михайловича. Проте
в «Березневих статтях», з одного боку, висувалися і козацькі вимоги щодо майбутнього
України, а з другого - вони підтверджувалися і надавалась і автономія Україні в
складі Російської держави. І і не вина Богдана Хмельницького в тому, що після
його смерті здобуті ним для блага України перемоги було спаплюжено, і не без
«допомоги» як російських, так і польських правителів. А текстів «Березневих
статей» так і не знайдено. Переговори про возз'єднання України з Росією
почалися і після приїзду Хмельницького до Москви в березні 1654 р. Він мав на
меті юридично оформити це возз'єднання, виклавши цареві в статтях свої
обґрунтування разом зі старшиною. Ці статті охоплювали широке коло питань – від
прав і привілеїв козацького війська, його кількості до оборони Української
держави.
13 березня 1654 р. ці статті було усно викладено
керівниками посольства приказним дякам. Проте ті, порадившись, запропонували
викласти їх письмово. Наступного дня, 14 березня 1654 p., посли від імені
«гетьмана і всього війська Запорозького» подали свою чолобитну в письмовій
формі - статті в кількості 23 пунктів. Вони відрізнялися від усного викладення
чіткішим і зрозумілішим порядком. Скорочену редакцію цих статей (11 пунктів)
було показано російському урядові 21 березня.
Є ще один документ під умовною назвою «14 статей», або
«Переяславські статті», створений у ході переговорів між представником
царського уряду князем Трубецьким і гетьманом Юрієм Хмельницьким у Переяславі в
жовтні 1659 р.
Смерть
гетьмана
ЖиттяБогдана Хмельницького було бурхливе й тяжке.
Похід на Галичину влітку 1656 р. став його останнім походом. Старий гетьман
занедужав ще навесні 1656 p., а після походу здоров'я зовсім погіршилось. Він
рідко вставав з ліжка, проте часом приймав у себе сторонніх людей. Та Богдана
тішила єдина думка, що булаву свою гетьманську він передає до рук сина Юрія.
Проте говорив, що до булави треба ще й голови. Він пильно наставляв сина на
гетьманську справу.
Відтоді хвороба його не відпускала. У першій половині
1657 р. вона загострилася і набрала небезпечного характеру. 27 липня (6 серпня
за новим стилем) гетьман помер у Чигирині. Поховали його в церкві св. Іллі в
Суботові.
Б.Хмельницький
як полководець.
Перша підтема розглядається за допомогою методи
«МОЗКОВИЙ ШТУРМ». Спочатку учні записують в зошити назви битв
національно-визвольної війни. Далі вчитель просить назвати битви в
хронологічній послідовності, закріплюючи в цей час заготовлені таблички з назвами битв на дошці. Учитель
пропонує учням назвати риси характеру, які продемонстрував Б.Хмельницький під
час цих битв, і зупиняється на такій рисі, як військова хитрість.
На підтвердження цієї якості демонструється
уривок із фільму «Вогнем і мечем», в якому показано хід Жовтоводської битви.
Учні роблять висновок, що перемогу козаки здобули і за рахунок військової
хитрості полководця Б.Хмельницького.
Слово вчителя: зараз ми розглядаємо військові події
ХVІІ ст. А яка війна закінчилась на території нашої країни 60 років тому? Під
час цієї Великої Вітчизняної війни генералів, які відзначились, нагороджували
орденами російських полководців О.Суворова, М.Кутузова і…гетьмана Б.Хмельницького.
про що це свідчить?
Учні роблять висновок про значний
військовий талант Б.Хмельницького.
Б.Хмельницький
- політик
Після того
як учитель з учнями визначили зміст
поняття «політика», учням пропонується робота з уривком з історичної праці
польського історика Л.Кубелі за планом:
Хто автор уривку?
Ставлення автора до Б.Хмельницького.
Головна заслуга гетьмана з погляду польського
історика.
Чи згодні ви з автором щодо оцінки ним переконань
великого полководця?
У результаті
опрацювання цих питань гуртківці роблять висновок, що головною заслугою
Б.Хмельницького було створення української держави.
Б.Хмельницький
як дипломат
Учитель пропонує учням висловити свою думку з приводу значення поняття
«дипломат».
Слово вчителя: Висловлювання стосовно дій
Б.Хмельницького як дипломата записані на дошці. Але замість назв країн, із
якими він налагоджував стосунки, стоять три крапки. Пропоную учням роботу з
підручником (ст. 178-182), попередньо обравши для розгляду матеріал про одну із
країн (групи отримують таблички з назвами країн). Далі пропонують таблички з
назвами країн закріпити на дошці напроти того висловлювання, у якому йде мова
саме про цю країну.
Групи
обговорюють роль Б.Хмельницького як дипломата.
Наприкінці роботи учні роблять висновок
про те, що Б.Хмельницький як дипломат домігся повної ізоляції Речі Посполитої.
РЕФЛЕКСІЯ
Учитель
пропонує учням зробити загальний підсумок діяльності Б.Хмельницького за
допомогою методичного прийому «Сенкан».
Учні складають сенкани за ключовим словом «Богдан Хмельницький». Бажаючі
зачитують свої сенкани.
СЕНКАН №1
Переяславська рада.
Суперечлива, але необхідна.
Домовлялись, вирішили, присягнулись.
Козацька держава зникла.
Договір з Польщею.
СЕНКАН №2
Кримський хан.
Підступний та надійний.
Допомагав, зраджував, грабував.
Надійний союзник у визвольній війні.
Васал Московії.
СЕНКАН №3
Запорізька Січ
Войовнича та непримиренна.
Організовує, об’єднує, спрямовує.
З неї розпочалась національно-визвольна
війна.
Колиска селянської слави.
СЕНКАН №4
Берестечко.
Преславне, трагічне.
Бились, тримались, перемогли.
Героїчна сторінка козацької слави.
СЕНКАН №5
Жовтоводська битва.
Нерішуча, але переможна.
Розпочали, перехитрили, перемогли.
Вирішальна битва у визвольній війні.
Перемога.
СЕНКАН №6
Зборівський мир.
Вимушений та справедливий.
Домовились, раділи, підписали.
Умови миру задовольняли
Хмельницького.
Договір.
ВПРАВА «КІЛЬЦЕ»
Наприкінці
уроку вчитель повертається до питання «Перший мільйон», яке було порушено на
початку уроку.
Слово вчителя: Отже, яке завдання отримала учасниця
цієї гри? Вона мала відповісти на питання: «Де розташована церква зображена на
п’яти гривневій банкноті?»
-А чи зможете ви дати відповідь?
Учні дають правильну відповідь: «На хуторі
Суботів, який належав Б.Хмельницькому».
ДОДАТКОВІ
ВІДОМОСТІ
Богдан
Хмельницький - видатний діяч і полководець
В історії України постать Богдана (Зиновія)
Хмельницького невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі,
щастя, справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов'язане становлення
Української держави, формування української нації.
Його діяльність мала надзвичайно важливе значення для
історичної долі сучасних українського і російського народів.
Високі громадянські ідеали, в ім‘я яких невтомно
боровся з ворогами свого народу Богдан, благородна мета висвітила йому
історичний шлях у віки. Особливим періодом цього сподвижницького життя стала
Визвольна війна українського народу (1648 - 1654 рр.), яку історична доля
сподобила йому організувати й очолити.
Й раніше Хмельницький користувався особливим
авторитетом серед козацтва як низового, так і реєстрового.
Визначний політичний діяч і полководець Англії,
сучасник Хмельницького Олівер Кромвель у своєму листі звертався до нього:
«Богдан Хмельницький, Божою милістю генералісимус греко-східної церкви, вождь
усіх козаків запорозьких, пострах і викорінювач польського дворянства,
скоритель фортець, винищувач римського священства, гонитель язичників і
антихриста...»
У цьому, можна сказати, історичному визначенні
гетьмана розкривається краса героїзму і величі подвигу славного сина України,
легендарного воїна і патріота. Ніхто, як він, не зумів відчути душу народу,
його найпотаємніші прагнення і думи. І народ увічнив його образ у невмирущих
думах і піснях.
Ой спасибі тобі, Хмелю,
Й превелика шана,
Що врятував Україну
Від польського пана.
І саме на народні маси, козацькі низи спирався
Хмельницький у здійсненні своєї мети — визволення українського народу від
поневолення, утвердження Української держави. Він говорив послам королів і
царів, що народ, ним очолюваний, «є народ волелюбний і завжди готовий умерти до
єдиного за свою волю». Таким був і сам Хмельницький, готовий вмерти за свій
народ.
Ой чи бач, ляше як пан Хмельницький
На Жовтім Піску підбився:
Від нас, козаки, від нас, юнаки,
Ні од ляшок не скивився!
До того часу, коли на історичну арену вийшов Богдан
Хмельницький, українські землі знемагали під владою магнатів і шляхти Речі
Посполитої—держави, що 1569 р. об'єднала Польське королівство й Велике
князівство Литовське. Захоплена жадобою наживи, польська шляхта прагнула
привласнити величезні простори української землі та закріпачити її людей. У
колонізації України, окатоличенні українців бачила вона свій шлях до цього.
Тому католицька церква й особисто папа іменем Христа благословляли будь-які
бузувірства і розправи над непокірними "хлопами-схизматами". Злочини
шляхти проти українського народу, як свідчила «Історія Русів», були страшними.
Чинили різні грабіжництва, «перед очима батьків спалювали людей на жару і
варили в казанах, а потім і матерів віддавали на муки і смерть». До того ж все
це поєднувалося з образою національної гідності і віри.
Таким було життя в Україні. І не міг народ терпіти
наруги однімався проти гнобителів. В Україні постійно вибухали повстання, які
переростали у національно-визвольні війни, очолювані кращими представниками
народу. То були справжні велетні волелюбного духу. Северин Наливайко і Тарас
Трясило, Самійло Кішка і Петро Конащевич-Сагайдачний, Максим Кривоніс і Іван
Богун та багато інших. Саме з козацтвом народ пов'язував свою надію краще
майбутнє, на волю. Образ козака протягом століть служив взірцем і запалюючим
прикладом самовідданого служіння Батьківщині, мужності й відчайдушності у її
захисті. Вони були взірцем бойової дружби, товариської вірності, воїнської
честі й гідності. До козацької верстви належав і Хмельницький.
Богдан
Хмельницький - організатор і керівник національно визвольної боротьби.
Народився Богдан (Зиновій) 27 грудня 1595 р. в
Чигирині. Його батько, Михайло, прибув до міста як представник польського
магната Івана Даниловича. Останньому Чигиринське староство було наділене
королем. Старший Хмельницький служив тут осадчим, тобто засновником нових
поселень. Згодом дослужився до підстарости і став чигиринським сотником. За
старанну службу Данилович 1616 р. наділив його пущею на правому березі р.
Тясмин неподалік Чигирина, де Михайло Хмельницький заклав хутір Суботів.
Можливо, Богдан почав свою науку вдома, продовживши її
в одній з парафіальних шкіл Києва. Коли 1608 р, польський канцлер, ревносний
єзуїт Станіслав Жолневський заснував у Львові латинську школу, чи як її ще
називали — єзуїтську колегію, він запропонував Михайлу Хмельницькому, який служив
колись у нього, віддати до колегії сина. І той не посмів ослухатися. Майже 5
років провчився Богдан у Львові, пройшовши «всі тодішні класи добірних наук під
керівництвом найкращих вчителів...» Саме тут він отримав знання багатьох мов,
знайшов друзів, серед яких, очевидно, був і майбутній київський митрополит,
визначний церковний та культурний діяч Петро Могила, який тоді навчався у
Львівській братській школі.
Після закінчення навчання повернувся в Чигирин.
Освідчений, вправний у військовій справі юнак не міг бути осторонь подій, що
творилися навколо. А події ці були дійсно історичними. Після придушення у 1596
р. повстання Северина Наливайка козацькі нетяги не втихомирилися, а почали нові
виступи, основою яких стала відмова виконання повинностей, ухід на Запорожжя.
Все це знаходило відгук в душі Богдана, зароджуючи зерна справедливості й жалю
до свого народу. Не полишала його в спокої і слава запорожців, що ходили
походами по Чорному морю, повертаючись звідтіля сповненими багатств та
вдячності людей, яких визволяли з неволі. Проводирем їх був славний Петро
Конашевич-Сагайдачннй. Не раз бував він у Чигирині. Знав і поважав Михайла
Хмельницького. Відзначав і його освіченого сина. І, може, тому, коли довелося
Сагайдачному йти 1618 р. на Москву, взяв він з собою і Богдана. Є згадки, що
виявив Богдан себе у цьому поході не боязким і вправним воїном. І навіть у
скрутну хвилину врятував королевича Владислава. З того часу і запам'ятав
королевич козацького сина і приязно ставився до нього аж до своєї смерті.
Після повернення в Україну Богдан Хмельницький служить
у кінній сотні батька й разом з ним 1620 р. бере участь у битві під Цецорою
проти турецьких військ. У цій битві героїчною смертю поліг Михайло
Хмельницький, а його син потрапив у турецький полон. 1622 р. стараннями
козаків, побратимів старого Хмеля, Богдана було викуплено з неволі. Він
повернувся додому і знову став на козацьку службу в Чигиринський полк.
Про ці часи його життя ми й до сьогодні знаємо дуже
мало. Відомо лише, що після повернення мати Анастасія Федорівна скоро вийшла
заміж за королівського жовніра Василя Ставицького і поїхала з ним у Білорусь.
Богдан залишився єдиновласним господарем хутора і доклав чимало сил до його
подальшого впорядкування. А після того як 1625 р. одружився з Ганною Сомко, сестрою
свого старого друга, переяславського козака, майбутнього наказного гетьмана
Якима Сомка, почав будувати нову оселю з муром.
Визначний
державний діяч і полководець.
Та, очевидно, спокійне життя господаря було не для
нього. Він прагне на Низ. Його воєнний досвід, знання Кримського ханства,
Туреччини стали запорозькому козацтву в нагоді. Хмельницький бере участь, а
потім і сам очолює морські походи, відбиття навали кримчаків. Це підносить його
авторитет серед козацтва, допомагає зайняти високі пости. І коли почалася нова
хвиля селянсько-козацьких повстань, які очолили 1630 р. Тарас Федорович, а
1637-го й 1638 рр. Павло Бут, Яків Острянин і Дмитро Гуня, Богдана
Хмельницького поставлено військовим писарем, а згодом чигиринським сотником. У
цих повстаннях він бере саму активну участь. Польський історик В. Коховський
писав у своїх «Щорічниках» про Хмельницького. «Він був підсобником Тараса,
після йшов слідами бунтівників Острянина і Гуні, був учасником жахливого діла,
яке самі призвідці покутували смертю,—а він уникнув заслуженої кари».
Хельницький як писар Війська Запорозького бере участь
у переговорах з королем Владиславом IV та урядом Речі Посполитої.
Так виростав і формувався майбутній гетьман козацького
війська. А поки що доля відкрила перед ним ще о цікаву сторінку. Очевидно, її
можна було б почати з депеші, яку надіслав 21 вересня 1644 р. кардиналові
Мазаріні до Парижа французький посол при польському королі граф де Брежі: «Цими
днями у Варшаві був один із старшин козацької нації, полковник Хмельницький,
про якого я мав честь писати вашій еміненції. Він був у мене, я мав з ним дві
розмови. Це людина освічена, розумна, сильна у латинській мові. Що стосується
служби козаків у його величності то якщо війни з турками не буде, Хмельницький
готовий допомогти мені в цій справі». І не лише допоміг, а сам був у чолі
загону козаків разом з Іваном Сірком взяв активну участь у війні на боці
Франції з Іспанією.
Після повернення він дізнається про те, що
чигиринський староста О. Конецпольський заявив свої права на Суботів і у
відсутність Богдана тероризував сім'ю — наїжджав на хутір, громив його. Забив
найменшого сина. Інших — найстаршого Тимоша та середнього Юрія, дочок Катерину
та Стефаниду залякав погрозами. Дружина від всього того смертельно захворіла і
скоро померла. Богдан Хмельницький шукав допомоги у короля, але той, скутий
волею магнатів, нічим не міг йому зарадити. «Так вони відносяться не тільки до
мене,— говорив він однодумцям,— так ляхи відносяться до всього народу
українського, який вважають бидлом і схизматиками... Чого ми тільки не терпіли!
Вольності наші знищені, землі відібрані, більша частина вільних лицарів
перетворена у холопів...»
То був зойк народний. І коли Богдан Хмельницький кинув
заклик: «З'єднаймося, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю
народу нашого і будемо єдині!» — його підтримали. Разом з сином Тимофієм і
найближчими товаришами він у грудні 1647 р. подався на Запорожжя. І саме
звідси, з споконвічної козацької праматері почав організовувати повстання. Тут
19 квітня 1648 р. його було обрано гетьманом, звідси він звернувся до народу із
закликом до боротьби проти панства.
Будучи стратегом і дипломатом, Хмельницький перед цим
уклав угоду з кримським ханом, який пообіцяв допомогу. З цього часу протягом
всієї Визвольної війни татари будуть союзниками Хмельницького—зрадливими,
непевними, які принесуть немало горя й біди, але союзниками, без яких обійтись
було неможливо хоча б тому, щоб не стали вони союзниками інших і не вдарили у
спину.
Вже на початку травня повстанське військо під Жовтими
Водами і Корсунем вщент розгромило коронну армію, очолювану гетьманами М.
Потоцьким і М. Калиновським,— головні сили польського війська в Україні.
Ці перші перемоги засвідчили не лише полководницький
талант Богдана Хмельницького і енергію, з якою він вів підготовку повстання, а
й те, що для Визвольної війни був готовий грунт: вся козацько-селянська Україна
сприйняла якого заклик як давно очікуваний і бажаний. І гетьман Потоцький був
правий, коли писав королю перед повстанням про те, що Хмельницький і йога
сподвижники були, по суті, «у змові зі всіма козацькими полками і зі всією
Україною». Жовтоводська і Корсунська перемоги Хмельницького стали поштовхом до
всенародного повстання, яке охопило невдовзі всю Україну. Цей факт підкреслює і
Самовидець у своєму «Літопису»: «И так народ посполитий на Україні, послишавши
о знесенню войск коронних і гетманов, зараз почалися купити в полки не толко
тіе, которіе казаками били, але хто и нігди козацтва не знал». Уже в цих перших
битвах були поряд з ним його побратими, з якими і у майбутньому досягав
перемог. Це і Максим Кривоніс, і Данило Нечай, і Іван Богун, і Іван Ганжа, і
Михайло Крнчевський, і інші його соратники. З ними були виграні битви і під
Пилявцями (1648), і під Зборовом (1649), і під Батогом (16, 52), і під Жванцем
(1653).
І, незважаючи на програну через ханську зраду битву
під Берестечком (1651), Хмельницький виявив себе справжнім полководцем і
знавцем військової справи. Головною його стратегічною рисою була рішучість
наступальних дії з Метою розгрома ворога по частинах у відкритому бою.
Хмельницький виступив як новатор і носій передових ідей У воєнному мистецтві,
його знамениті засади, демонстративні атаки, удавані відступи та інші тактичні
прийоми далися взнаки не одному польсько-шляхетському воєначальникові.
Таким же новатором Хмельницький виступив і в
організації козацького війська, в державній діяльності. Засновник Української
держави, він став і першим організатором адміністративного управління в ній. Як
визначний політик, він немало сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного
становища України. Очевидно, нхіто ні до, ні після нього не вмів так майстерно
використовувати суперечності між Туреччиною, Кримом та Польщею, між Польщею і
Трансільванією та іншими країнами.
Що ж до проведення внутрішньої політики, то,
незважаючи на його намагання дещо ослабити гострі соціальні суперечності в
країні та збільшити козацький реєстр, Хмльницький, одначе, рішуче придушував
всілякі спроби протесту народних мас виступити проти гетьманської адміністрації
і козацької старшини, відстоював права церкви, наділяв земельними маєтностями
монастирі, зобов'язував селян виконувати феодальні повинності тощо.
Богдан
Хмельницький в пам'яті українського народа.
Говорячи про велич діянь Хмельницького, ми не можемо
не зупинитись й на такій історичній події, як Переяславська рада 1654 р., що
урочисто підтвердила рішення Земського собору у Москві від 1 жовтня 1653 р. про
приєднання України до Росії.
Вже протягом більше як 300 років кожне покоління
українського народу по-різному оцінює цей крок Богдана Хмельницького. У
більшості своїй оцінки ці породжені державними і політичними реаліями, що
складалися у той чи інший період історії України.
Навесні 1656 р. Богдан Хмельницький тяжко захворів з
цього часу хвороба вже не відпускала його. У першій половині 1657 р. вона
загострилася і набрала невідворотного характеру. Хвороба прогресувала й 27
липня (6 серпня за н. ст.) гетьман помер у Чигирині. Поховали (згідно з його
заповітом) його в Іллінській церкві в Суботові(яку він побудував). Церква ця з
дуже товстими кам‘яними стінами існує ще й досі, але мандрівник не знайде там
могили Хмельницького: польський полководець Чарнецький в 1664 році, захопивши
Суботів, наказав викинути на зганьблення кістки людини, що так вперто боролася
проти шляхетського свавілля.
Висновок
В особі
Богдана Хмельницького український народ дістав такого вождя, який, як ніхто
інший, розумів його потреби і бачив мету своєї діяльності у їх здійсненні. І
саме на народні маси, козацтво спирався він у боротьбі за визволення
українського народу від поневолення, за утвердження української держави.
Велич людини і пам'ять про неї визначаються її ділами.
Життя і справи Богдана Хмельницького були віддані боротьбі за єдність і
самостійність українського народу. Це забезпечило йому видатне місце не лише у
вітчизняній, а й світовій історії, у нетлінній пам'яті нащадків.
Незважаючи на значні промахи й помилки, Хмельницький
належить до найбільших рушіїв історії. У
багатовіковій боротьбі Русі з Польщею він зробив рішучий поворот у бік Русі і
завдав аристократичному ладові Польщі такий удар, після якого цей лад не міг
вже утримуватись у моральній силі. Хмельницький у другій половині ХVІІ століття
намітив те звільнення руського народу від панства, яке остаточно відбулося в наш
час. Цього мало: його стараннями Західна і Південна Русь були вже фактично під
єдиною владою із Східною Руссю. Не його вина, що короткозора, невігласна
політика боярська не зрозуміла його, звела передчасно в могилу, змарнувала
плоди його десятирічної діяльності і на багато поколінь відклала справу, на
завершення якої було б затрачено значно менше зусиль, якби в Москві розуміли
суть устремлінь Хмельницького і слухали його поради
Після
важкої, виснажливої хвороби 6 серпня 1657 року о 5 годині ранку перестало
битися серце великого гетьмана України. На жаль, історична наука ще не
спроможна відповісти на запитання, де спочивають останки гетьмана
Б.Хмельницького. За свідчення окремих літописних джерел, у 1664р. польський
полководець Стефан Чернецький, спаливши Суботів, наказав дістати тіла гетьмана
та його сина Тимофія з трун й викинути на попелище. Визначний український
історик І.Крип’якевич дійшов висновку про недостовірність такої версії.
Можливо, нові дослідження археологів допоможуть наблизитися до істини в цьому
питанні.
Хвилинка
ерудита.
— Яке місто в Україні назвали іменем гетьмана?
Творча робота.
—
Уявіть
себе скульптором. Який би ви створили пам’ятник Богдану Хмельницькому? Які
слова винесли б на постамент?
—
Ми, українці, — нація дуже давня. Ми самі
створили свою національну культуру. Безперечно,
Богдан Хмельницький був
однією з найвидатніших
постатей в українській
історії. Велич людини і пам’ять про неї визначаються її ділами. Життя і
справи Богдана Хмельницького були віддані боротьбі за єдність і самостійність
українського народу. Силою своєї
індивідуальності й розуму
він вивів український
народ зі стану
багатовікової бездіяльності та
безнадії і спрямував
на шлях національного та
соціального визволення. Це забезпечило
йому видатне місце не лише у вітчизняній, а й світовій історії, у нетлінній
пам’яті нащадків. За словами
відомого поета Д. Павличка:
Його благословив Господь
На Зборів, Корсунь, Жовті Води;
Богдан вселив у
нашу плоть
Дух непокори і
свободи.
