Робота на Всеукраїнький конкурс ім. Тараса Шевченка

Є країна дивовижних мрій…

Там ріка ніколи не міліє,

Там душа ніколи не старіє –

Там в країні дивовижних мрій.

Мрії… Хто в дитинстві не мріє? Мріяв і малий Тарас. І не просто мріяв, а за кожною мрією прагнув пізнати істину. І народжувалися його слова, а за словами – біль і радість, туга і смуток, прагнення життя і долі – все, що зустрічається на шляху до волі. Із сивої давнини тягнеться він, і не зміряти його ані кроками, ані поглядом. Це шлях нашого народу – від часів появи на цій святій землі перших людей і аж  у майбутнє.

Брати і сестри, ми воскресли, бо земля наша, хоч і розіп’ята на хресті історії, але свята. Воскресли! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки – землі.

Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж  наша Україна. Надто багато терну вкривало наш шлях до волі. Скільки всього – славного і ганебного, величного і принизливого, скільки злетів і падінь довелося пережити нашому народові на цьому шляху!

І згадуючи все це, ми маємо можливість реально оцінити те, що нині живемо в незалежній державі. Довгих 19 століть мрій. Мрій про дивовижну країну. Вищим досягненням українського національно – визвольного руху першої половини ХІХ ст. була організація і діяльність Кирило–Мефодіївського братства. Ця національно –патріотична організація виросла на традиціях українського суспільно – політичного руху попередніх поколінь і відкрила новий етап у боротьбі українського народу за своє національне визволення.

На членів Кирило–Мефодіївського товариства сильно вплинули поезії Т. Шевченка. Автор рішуче виступав за визволення слов’янських народів від деспотизму, скасування кріпацтва, відродження кріпацтва, відродження вільної України. Ці твори могли читати всі: і селяни, і дворяни. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх прагнень. Заклик Великого Кобзаря до одночасного національного та соціального визволення став основою програмних документів кирило-мефодіївців, які справили величезний влив на подальший розвиток українського національного руху. Наступне покоління українських патріотів взяло на озброєння всі їхні головні ідеї: необхідність відродження Української держави з демократичним (республіканським) устроєм, рівноправністю всіх громадян, встановлення в Україні справедливого соціально – економічного ладу; національно культурне відродження українського народу. Тарас Шевченко не лише мав великий вплив на кирило-мефодіївців. Поет став національним пророком в цілому й  ідейним натхненником для нового українства зокрема. Він створив поетизовану версію України , як воскресає і має велике майбутнє.

 З появою Тараса Шевченка відпала потреба доводити, що українці – це окремий народ, який має свою мову, літературу, й зрештою наділений власними національними рисами.

Його національно патріотичні  твори не тільки  відновлювали в поетичних образах героїчне минуле, але, – і це головне, – були пронизані активним духом революційної перебудови суспільства.

Найбільша трагедія українського народу, на думку Шевченка, полягала не в тому, що народ потрапив у неволю, а в тому, що він змирився  з нею, забуваючи про своє минуле і навіть допомагаючи сусідові “приспати” себе. З позиції цього минулого поет і закликав до боротьби за визволення України.

Тарас Шевченко активно виступав за об’єднання слов’ян, проте він ненавидів російське самодержавство: як демократ; він вбачав у царях головних винуватців закріпачення українських селян; як федераліст – не сприймав централізм; як республіканець – був ворогом монархії. Він виступав також і як український патріот, який бачив, що не лише російський уряд, а й частина російської спільноти схвалює знищення української самостійності, державності, культури.

Таким чином, творчість Тараса Шевченка сприяла формуванню самосвідомості українців і  створювала підґрунтя для початку нового етапу визвольного руху.

Для мене Шевченків геній сягає такої висоти, якої сягають тільки найвизначніші світочі людства. І знову збуджують невимовну радість у моєму серці його твори. Шевченко живе, бо палає у наших душах і серцях його вогненна поезія.

                                      Свою Україну любіть.

                                      Любіть її. Во время  люте,

                                      В останню тяжкую минуту

                                      За неї господа моліть.

І хіба своїми словами:

                                      Подивіться на край тихий,

                                      На свою країну,

                                      Полюбіть щирим серцем

                                      Велику країну,

                                      Розкуйтеся, братайтеся!

нас закликав Великий Тарас до єдності, консолідованості. Адже саме відсутність єдності завжди була каменем спотикання на шляху утвердження національної держави на всіх етапах історичних спроб державотворення від часів Великого Богдана до УНР і ЗУНР. Згадуючи такі події новітньої історії України, як «Живий Ланцюг», прийняття Декларації «Про державний суверенітет України», схвалення Акту проголошення незалежності України, проведення референдуму 1991 року, я бачу образ Кобзаря, чую його пророчі слова.

Ми українці йдемо у світ і раді з того, що маємо свою державу, мову. Вірю, що у майбутньому пов’яжемо свою долю з Європою, бо ми того варті, бо ми – серце Європи, бо ми вслухаємося у заповіти Кобзаря.                                                    
      Стань же окрасою цілого світу,

      Наша свята Україна.

Сьогодні Україна переживає непростий час. Економіка знаходиться в стані реформування, киплять політичні пристрасті. Але через усе це поступово проникають контури майбутньої України – європейської держави, у якій мешкають свідомі громадяни. Кидаючи до урни свій виборчий бюлетень, стаючи членом якого–небудь руху, пам’ятай, що твій вибір залежить лише від тебе і ні від кого іншого. З мільйонів таких виборів складається вибір народу і вибір суспільства. У цьому нас переконує сьогодення. А далі – майбутнє, у якому є місце для кожної людини, незалежно від віку, статі, уподобань, раси й цілої низки інших, абсолютно не головних у XXI столітті ознак. Я впевнена, що з часом зміниться й пересічний громадянин України. З людських облич зникнуть підозра, недовіра, страх. Корабель нашої незалежності вийде на вільну воду і здійснить свою подорож до вершин добробуту, суспільного ладу, єднання. Ми виберемо справжнє людське щастя і почнемо творити найдосконаліший, найпрекрасніший світ на землі. Коли мене спитають, чи дійсно  вірю в майбутнє України, я відповім: «Так». Просто нам треба повірити в те, що майбутнє буде зроблене нашими руками і що саме сьогодні може бути закладено наріжний камінь нашого щастя. В України є своя місія, й вона виконує – терпляче і з непідробною Любов’ю. З надією. З вірою. Тож нехай таланить їй на її вузькому, тернистому шляху, хай вона ніколи не буде подолана, разом зі своїми спільниками у цьому світі, а їх чимало, - переможе. Адже сам народ з найпотаємніших своїх глибин висунув власного пророка і генія – Тараса Шевченка, який сказав про українців, їхнє минуле, сучасне і майбутнє більше, ніж усі його попередники разом узяті. Пристрасна поезія не обмежувалась, як в інших українських романтиків, оплакуванням героїчного минулого, а пробуджувала національні почуття і давала бачення незалежного майбутнього. Основну вину за поневолення України Т.Шевченко прикладав на Росію та російських імператорів. Ще ніколи українські інтелектуали так не посилювали голоси протесту проти російського поневолення. Шевченко підняв українську мову і літературу на такий рівень досконалості, який дав змогу дійти висновку: народ, що породив такого генія, не може зникнути.

"Живий Ланцюг", який простягся всією Україною, довів вічне прагнення українського народу об'єднатися в єдину родину, що прагне жити на власній незалежній землі. "Встане правда! Встане воля!" - пророчо провістив великий Кобзар. І  збулося.   І  в  цьому  світі,  "в  сім'ї вольній,  новій",  ніколи  не  забудуть,  вічно згадуватимуть   "незлим   тихим   словом"   великого   сина   українського   народу  – Т.Шевченка.

Шевченко – невичерпний і нескінченний. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

Увага! Потяг за маршрутом "Україна - Єдність" вирушає... І нехай над ним лунають слова Тараса:

Ходімо ж доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше - слава,

А слава - заповідь моя.